Розділ 5

Через кілька хвилин розмови Мілана вже не могла продовжувати слухати ці стогони, вона швидко сказала:

- Окей, у мене тут з'явилися справи, які потрібно терміново вирішити, я зателефоную тобі пізніше, - і відразу ж відключилася.

Мілана опустилася на підлогу, сперлася об стіну і задумалася. Вона почала переосмислювати своє життя. У неї була улюблена робота. Хоч і орендована, але зате велика квартира, яка їй дуже подобалася.

Проте в глибині душі вона все ж відчувала смуток і самотність. Уже досить давно в неї не було хлопця. Їй просто хотілося відчути чиєсь тепло поруч. Вона навіть не помітила, як вимовила вголос:

- Мені потрібно знайти хлопця.

Після цієї фрази думками вона повернулася до нового знайомого з кав'ярні, Андрія. Так, це не найгірший варіант. У нього непогана зовнішність, доволі великі м'язи, ще й спільні погляди на життя, якщо він був відвертим підчас першої розмови.

Замислившись про нього, Мілана все ж вирішила не гаяти час даремно і наважилася набрати його номер першою:

- Алло, Андрію, ти не зайнятий? Я збираюся піти в бар, випити трохи. Ти хочеш піти зі мною?

- Окей, я зараз перебуваю недалеко від бару Ві, може підемо туди?

- Так, чудово.

- Добре, тоді я чекатиму на тебе там.

- Супер, тоді побачимося за годину, - Мілана поклала слухавку, вдяглася, нафарбувалася й одразу ж вийшла. На обличчі її сяяла посмішка, вона відчула легке хвилювання перед побаченням, якого не відчувала вже досить давно.

***

Підійшовши до бару Ві, Мілана одразу ж набрала Андрію:

- Привіт, я на місці, ти де?

- Я вже всередині, зараз вийду до тебе.

Поклавши слухавку Андрій одразу ж поспішив до виходу з бару, щоб зустрітися з Міланою.

- Вау, ти сьогодні дуже гарна!

- Дякую, - зніяковіла Мілана.

Вони увійшли в бар, Мілана раніше ніколи тут не була. Стіни бару відбивали світло, наче викладені з мармуру. Картини на стінах намальовані в стилі імпресіонізму. У приміщенні грала найпопулярніша на даний момент музика. Вся техніка, дизайн барної стійки і зони відпочинку мали дуже сучасний вигляд. Мілана ще не була в настільки гарно оформленому приміщенні. Більшість барів, у які вона ходила в студентські роки з друзями були зовсім іншого рівня.

Тут не було гармидеру від молодиків і дівчат напідпитку. Всі вели себе чемно, дівчата витончені, в гарних дорогих сукнях, чоловіки - в бездоганному одязі, з келикахами віскі. Далеко куцому до зайця.

Андрій провів її до столика і запитав, щоб вона хотіла випити.

- Я віддаю перевагу пиву, - особливо не замислюючись, відповіла Мілана, заворожена незвичайною обстановкою.

Андрій здивувся, але ніяк це не показав. Хлопець замовив офіціантові два келихи пива марки Ч. і став розпитувати Мілану про її минуле і ділитися своїм. Час летів непомітно, офіціант приніс ще по келиху пива, вони навіть не помітили, як осушили їх.

Дівчина з хлопцем насолоджувалися розмовою, музикою і приємною атмосферою. Вони навіть не звернули уваги, як кожен випив по декілька келихів пива. Мілана почала відчувати легке запаморочення:

- Схоже, що мені час повертатися, вже пізно...

- Давай вип'ємо ще по келиху і додому.

- Добре... - Мілана розуміла, що вже п'яна, але все ж погодилася посидіти ще трохи.

Через п'ятнадцять хвилин Андрій помітив, що Мілана вже майже не розмовляє, наче перебуває в стані напівсну, він підсів до неї, взяв її під лікоть і прошепотів:

- Ходімо, я відвезу тебе додому.

Мілана вже не могла чинити опір і думати про небезпеку, вона сперлася на руку Андрія і вони повільно вийшли з бару, шукаючи таксі.

***

Досить швидко вони дісталися до дому Мілани. Дівчина відчинила двері й Андрій заніс її в спальню. Обережно опустив на ліжко, а сам присів на підлогу біля ліжка. Втома й алкоголь дали про себе знати. Він подивився на дівчину, яка так і не зняла взуття. Мілана лежала на ліжку і дивилася на нього.

- Я допоможу тобі роззутися...

Дівчина не висловила протесту, тому він акуратно розстебнув її босоніжки і по черзі зняв їх. Щойно пальці хлопця доторкнулися до тоненьких капронових колготок Мілани, він відчув легке збудження, думки затуманилися. Він не міг змусити себе відвести погляд від її худеньких, красивих ніжок і прибрати руку. Андрій повільно почав погладжувати її тендітні ніжки, просуваючись від щиколоток до стегон, Мілана застогнала тоненьким голоском.

Андрій одразу ж зірвав із себе одяг і обійняв Мілану, почав неспішно цілувати її губи, носик, вуха, шию...

Він повільно опускався дедалі нижче, поцілунки вкривали тіло Мілани, дівчина відчувала, наче тисячі маленьких блискавок прохрдять крізь її тіло, внизу живота утворився важкий вузол бажання. Все тіло нібі горіло пекельним вогнем, який дарував насолоду. Дівчині вже давно не було так приємно.

Андрій дбайливо зняв одяг Мілани, розстебнув її ліфчик, зняв трусики... Почав покривати груди Мілани палкими поцілунками...